Південне міжрегіональне управління ДПС
по роботі з великими платниками податків
Ключові слова
Вебпортал працює в тестовому режимі. Зауваження та пропозиції надсилайте на web_admin@tax.gov.ua

Час податкових знань. Які права платника податків визначені ПКУ?

, опубліковано 24 листопада 2021 о 15:30

     Права платника податків визначені ст. 17 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
     Згідно з п. 17.1 ст. 17 ПКУ платник податків має право:
     безоплатно отримувати у контролюючих органах, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов’язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю (п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 ПКУ);
     представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника (п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 ПКУ);
     обирати самостійно, якщо інше не встановлено ПКУ, метод ведення обліку доходів і витрат (п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ПКУ);
     користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому ПКУ (п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 ПКУ);
     одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених ПКУ (п.п. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 ПКУ);
     бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому ПКУ (п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПКУ);
     оскаржувати в порядку, встановленому ПКУ, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію (п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПКУ);
     вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 ПКУ);
     на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами (п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 ПКУ);
     на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому ПКУ (п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПКУ);
     на повне відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку (п.п. 17.1.11 п. 17.1 ст. 17 ПКУ);
     самостійно обирати спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі через електронний кабінет, якщо інше не встановлено ПКУ (п.п. 17.1.13 п. 17.1 ст. 17 ПКУ);
     реалізовувати через електронний кабінет права та обов’язки, передбачені ПКУ та які можуть бути реалізовані в електронній формі засобами електронного зв’язку (п.п. 17.1.14 п. 17.1 ст. 17 ПКУ);
     подавати декларацію та інші документи в паперовій формі у разі виникнення технічних та/або методологічних помилок чи технічного збою в роботі електронного кабінету (наявність помилки/збою має бути підтверджена технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету, або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або рішенням суду), якщо подання таких документів в електронній формі не є обов’язковим відповідно до ПКУ (п.п. 17.1.15 п. 17.1 ст. 17 ПКУ);
     надавати за власною ініціативою письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, в порядку, встановленому ПКУ (п.п. 17.1.16 п. 17.1 ст. 17 ПКУ).
     Пунктом 17.2 ст. 17 ПКУ визначено, що платник податку має також інші права, передбачені законом.