Підприємство оплачує працівникові проїзд до місця роботи. Особливості оподаткування

У контексті складної епідеміологічної ситуації в країні чи не найважливішим є питання вчасної виплати заробітної плати на великих підприємствах, збереження соціальних гарантій, налагодження внутрішньої роботи з огляду на обставини, вирішення проблем транспортування до робочого місця.

Про компенсацію підприємством витрат на проїзд до роботи працівнику та особливості її оподаткування розповів начальник Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Володимир Коломієць.

Так, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, наприклад, вартість використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання.

Винятком є випадки, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку функцій відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями).

При цьому, положеннями Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами і доповненнями (далі – КЗпП) передбачені випадки, коли юридична особа-працедавець повинна компенсувати (відшкодувати) найманому працівнику витрати на проїзд, зокрема, у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість (ст. 5 прим. 1 КЗпП) у зв’язку з службовими відрядженнями (ст. 121 КЗпП).

У такому випадку компенсація вартості проїзду в інших випадках може здійснюватися за рішенням керівника підприємства та вважатися додатковим благом найманого працівника відповідно.

Також, згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, яким є працедавець (наймач, керівник підприємства, тощо) виплачує, надає оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок за ставками, визначеними у ст. 167 ПКУ.

«Таким чином, проїзд працівника до місця роботи та з роботи до дому є особистими витратами, які не пов’язані з виконання трудової функції, тобто не підпадають під дію КЗпП. Проте, якщо роботодавцем-керівником підприємства, через певні обставини, прийнято рішення компенсувати транспортні витрати працівнику, зокрема, за рахунок спеціальних фондів, у такому разі сума компенсації буде оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб на підставі п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України», - підкреслив керівник.

Наприкінці, Володимир Коломієць відмітив, що одним з ключових напрямків роботи податкової служби є контроль за дотриманням роботодавцями норм чинного трудового законодавства, тому в управлінні ведеться роз’яснювальна робота з цього питання.

«Великий бізнес дослухається до наших роз’яснень. Маємо позитивний відгук: зростання заробітної плати на підприємствах та своєчасну й у повному обсязі сплату податків. І це - чи не найголовніше у нашій роботі», - зазначив очільник Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП.