Строки позовної давності за зовнішньоекономічними договорами
Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків , опубліковано 20 жовтня 2026 о 09:39 Розділ: Новини
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (ЦКУ) позовна давність — це строк, протягом якого особа може звернутися до суду для захисту свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності за статтею 257 ЦКУ становить три роки.
Для спорів за договорами міжнародної купівлі-продажу товарів застосовується також Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, яка набула чинності для України 1 квітня 1994 року. За статтею 8 Конвенції строк позовної давності становить чотири роки, якщо на момент укладення договору комерційні підприємства його сторін перебувають у Договірних державах. Україна є учасницею Конвенції в первісній редакції 1974 року без Протоколу від 11 квітня 1980 року про її зміну. Перелік держав — учасниць Конвенції необхідно перевіряти на дату укладення договору.
Конвенція визначає особливості початку перебігу позовної давності. Зокрема, відповідно до статей 9–12 Конвенції строк може обчислюватися з дня порушення договору, фактичної передачі товару або відмови покупця його прийняти, виявлення обману, повідомлення про обставину, що є підставою для вимоги за гарантією, або з інших визначених Конвенцією моментів. Водночас за статтею 23 Конвенції строк позовної давності в будь-якому разі не може перевищувати 10 років від дня його початку відповідно до статей 9, 10, 11 і 12.
Таким чином, у спорах між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності за договорами міжнародної купівлі-продажу товарів застосовується чотирирічний строк позовної давності за Конвенцією, якщо виконуються умови її застосування. В інших випадках строки позовної давності визначаються відповідно до ЦКУ.