Що робити ФОП- платнику ЄП, який провадить діяльністю заборонену сільрадою, проте дозволену ПКУ?
Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків , опубліковано 09 листопада 2021 о 12:57 Розділ: Новини
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належить встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених ПКУ.
До місцевих податків належить єдиний податок (п.п. 10.1.2 п. 10.1 ст. 10 ПКУ).
Місцеві ради обов’язково установлюють, зокрема, єдиний податок (п.п. 10.2 прим. 1 п. 10.2 ст. 10 ПКУ).
Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПКУ сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені у главі 1 розд. ХІV ПКУ.
Обмеження та заборони щодо видів діяльності для платників єдиного податку встановлені п. 291.5 ст. 291 ПКУ.
Пунктом 293.2 ст. 293 ПКУ визначено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб – підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку – не більше 10 відс. розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року;
2) для другої групи платників єдиного податку – не більше 20 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Водночас, згідно з п.п. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПКУ у разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов’язковими згідно з нормами ПКУ, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.
Враховуючи вищевикладене, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку можуть здійснювати всі види діяльності, які не заборонені чинним законодавством та дають право застосовувати спрощену систему оподаткування відповідно до вимог норм ПКУ.
При цьому у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад не прийняла рішення щодо відповідної ставки єдиного податку для окремого виду діяльності, то використовується ставка, яка діяла до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування єдиного податку, для здійснення фізичними особами – підприємцями своєї діяльності.
Одночасно зауважуємо, що відповідно до п. 7.3 ст. 7 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Таким чином, до повноважень сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад належить виключно право прийняття рішення щодо встановлення ставок єдиного податку для видів діяльності, які не заборонені главою 1 розділу XIV ПКУ, тобто зазначене рішення не може містити положення, які змінюють порядок застосування спрощеної системи оподаткування, передбачені нормами ПКУ, зокрема в частині заборони здійснення будь-яких видів діяльності.