Чи застосовується підвищуючий коефіцієнт при визначенні бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, якщо сума добових витрат, використаних відрядженим, перевищує встановлені граничні норми?
Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків , опубліковано 31 грудня 2021 о 13:15 Розділ: Новини
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб фізичної особи – резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ.
Відповідно до п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 ПКУ сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 ПКУ, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Згідно з п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ до оподатковуваного доходу не включаються витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон – не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.
Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден/інших транспортних засобів або суми, що спрямовуються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби):
- провадять комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України;
- виконують міжнародні рейси для провадження навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордону України;
- використовуються для проведення аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіальних вод України.
Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену п. 170.9 ст. 170 ПКУ.
Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 із змінами та доповненнями (далі – Постанова № 98).
Податковим агентом під час оподаткування суми, виданої платнику податку на відрядження та не повернутої ним протягом встановленого п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ строку, є особа, що видала таку суму – у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ.
Після повернення з відрядження платник податку зобов’язаний подати звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник завершує таке відрядження (п.п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПКУ).
Відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100 : (100 – Сп), де К – коефіцієнт;
Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
У такому самому порядку визначаються об’єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2-167.5 ст. 167 ПКУ).
Таким чином, якщо розмір добових витрат на відрядження перевищує встановлені п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ норми, то сума такого перевищення є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних, і визначається у порядку, встановленому п. 164.5 ст. 164 ПКУ, тобто із застосуванням коефіцієнта.