Власник інформації має право на власний розсуд віднести зазначену інформацію до конфіденційної або комерційної таємниці

Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, опубліковано 21 січня 2022 о 13:57 Розділ: Новини

У Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з ВПП розповіли, хто та яким чином визначає, чи мають документи, які передаються в ході перевірки, комерційну таємницю або є конфіденційними (п. 85.3 ст. 85 ПКУ).

Відповідно до п. 85.3 ст. 85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі, який підписують посадова (службова) особа контролюючого органу та платник податків (його представник).

Закон України від 02 жовтня 1992 року № 2657–ХІІ «Про інформацію» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2657) визначає два види інформації з обмеженим доступом – конфіденційну і таємну.

Відповідно до ст. 30 Закону № 2657, конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), та інформація, приховування якої являє загрозу життю і здоров’ю людей.

До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.

Відповідно до ст. 505 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Згідно із п. 1 ст. 36 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями, відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб’єктом господарювання відповідно до закону.

Отже, фізична або юридична особа – власник інформації, що знаходиться в ії володінні, користуванні або розпорядженні на законних підставах, має право на власний розсуд віднести зазначену інформацію до конфіденційної або комерційної таємниці та встановити режим її використання, поширення.