Як заповнюється додаток 1 до податкової декларації екологічного податку в частині викидів двоокису вуглецю в атмосферне повітря, у разі перевищення фактичного обсягу цих викидів протягом поточного року?Розділ: Новини

Як заповнюється додаток 1 до податкової декларації екологічного податку в частині викидів двоокису вуглецю в атмосферне повітря, у разі перевищення фактичного обсягу цих викидів протягом поточного року 500 тонн?

Платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (п.п. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України).

Пунктом 240.7 ст. 240 ПКУ встановлено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у п. 240.1 ст. 240 ПКУ, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

Форму податкової декларації екологічного податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 за № 1052/27497 (із змінами та доповненнями). Невід’ємною частиною Декларації є додатки (розрахунки), зокрема розрахунок за викиди забруднюючих речовин за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення здійснюється у додатку 1 до Декларації. При цьому для декларування податкових зобов’язань з податку за викиди двоокису вуглецю складається окремий Додаток 1.

Відповідно до п 240.7 ст. 240 ПКУ для платників податку за викиди двоокису вуглецю, якими згідно з п. 240.1 ст. 240 ПКУ є юридичні особи, а не їх відокремлені структурні підрозділи, під час виконання господарських операцій якими також здійснюються викиди на окремих джерелах забруднення, визначено граничний обсяг викидів двоокису вуглецю у розмірі 500 тонн за рік, після досягнення якого юридичні особи декларують свої податкові зобов’язання, власне, за обсяги викидів двоокису вуглецю у тому звітному податковому періоді, коли таке перевищення відбулося.

При цьому об’єкт оподаткування сукупних викидів двоокису всіма, а не окремим джерелом викидів, одноразово зменшується на величину граничного обсягу викидів двоокису вуглецю.

Платник податку за викиди двоокису вуглецю самостійно адмініструє граничний обсяг викидів двоокису вуглецю, визначений п. 240.7 ст. 240 ПКУ, сукупно по всім відокремленим структурним підрозділам, якими здійснюються викиди на окремих джерелах забруднення, для чого визначає принцип розподілу зазначеного обсягу викидів між своїми відокремленими структурними підрозділами, що має бути зафіксовано в розпорядчому документі облікової політики підприємства.

Викиди двоокису вуглецю належать до того типу забруднюючих речовин, для яких Інструкцією про вимоги до оформлення документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, затвердженою наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 27.06.2023 № 448, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 серпня 2023 року за № 1475/40531, передбачено виконання інвентаризації викидів забруднюючих речовин на об’єкті/промисловому майданчику.

Таким чином платнику податку за викиди двоокису вуглецю слід керуватися п. 250.9 ст. 250 ПКУ та подати до контролюючого органу за місцезнаходженням джерел забруднення заяву про звітний (податковий) період, у якому відбулось перевищення граничної величини викидів двоокису вуглецю 500 тонн за рік сумарним обсягом викидів двоокису вуглецю.

До заяви додаються розрахунки з матеріалами оцінки інвентаризації обсягів викидів двоокису вуглецю за кожним та всіма джерелами забруднення, у тому числі із зазначенням для таких джерел періодів та обсягів викидів двоокису вуглецю, у яких відбудеться перевищення граничної величини, визначеної п. 240.7 ст. 240 ПКУ.

При обчисленні податкових зобов’язань з податку за викиди двоокису вуглецю у разі перевищення граничної кількості викидів у обсязі 500 тонн у звітному (податковому) кварталі база оподаткування податку за викиди двоокису вуглецю визначається як фактичний обсяг викидів двоокису вуглецю за податковий (звітний) квартал, зменшений на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн.

За настання таких обставин платник подає одну Декларацію з окремим Додатком 1, який включає інформацію про викиди двоокису вуглецю всіма приналежними такому платнику джерелами забруднення, на яких здійснюються викиди двоокису вуглецю, із зазначенням у рядку 6 Декларації «Доповнення до Податкової декларації за довільною формою» у табличній формі окремими рядками інформації про фактичні викиди двоокису вуглецю відповідними джерелами забруднення (за кожним кодом за КАТОТТГ місцезнаходження джерела забруднення) з початку року (в тому числі за звітний квартал).

У першому звітному (податковому) періоді коли відбулось перевищення граничного обсягу викидів двоокису вуглецю, платники при декларуванні податкових зобов’язань з податку за викиди двоокису вуглецю за період, у якому відбулося таке перевищення, у рядку 4.1 Додатка зазначають:

у колонці 2 рядка 4.1 «код забруднюючої речовини» − визначений відповідно до додатка 7 Декларації код двоокису вуглецю, що викидається в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення − 243.4.001;

у колонці 3 рядка 4.1 «фактичний обсяг викидів» − обсяг викидів двоокису вуглецю, що є базою оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю за звітний (податковий) період, обчислений як різниця між фактичним обсягом викидів двоокису вуглецю за звітний (податковий) період та граничного обсягу викидів двоокису вуглецю (у наступних звітних (податкових) періодах у колонці 3 рядка 4.1 зазначається фактичний обсяг викидів двоокису вуглецю за відповідні звітні (податкові) періоди);

у колонці 4 рядка 4.1 «ставка податку» − ставку податку за викиди двоокису вуглецю, встановлену п. 243.4. ст. 243 ПКУ;

у колонці 5 рядка 4.1 «величина» − суму податкового зобов’язання з податку за викиди двоокису вуглецю, обчислену як добуток між фактичним обсягом викидів двоокису (к. 3 р. 4.1) та ставкою податку за викиди двоокису вуглецю (к. 4 р. 4.1).

У наступних звітних (податкових) періодах, що настають після перевищення величини граничного обсягу викидів двоокису вуглецю, податкові зобов’язання обчислюються за об’єктом оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю, що відповідає фактичному обсягу викидів двоокису вуглецю.