Послуги від нерезидента: чи достатньо інвойсу або публічної оферти?

Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, опубліковано 11 грудня 2025 о 09:12 Розділ: Новини

Чи допускається отримання послуг від нерезидента без укладення окремого письмового договору на підставі інвойсу нерезидента чи приєднання до публічної оферти?

         Порядок договірних зобов’язань між учасниками відносин у сферах господарювання регулюється Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ).
         У частині першій ст. 205 ЦКУ передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено в законі.
         Відповідно до частини першої ст. 206 ЦКУ усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
         Також у частині другій ст. 639 ЦКУ визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо у законі ця форма для цього виду договорів не вимагалася.
         Відповідно до ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
         Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
         Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Отже, записи у регістрах здійснюються виключно на підставі належним чином оформлених первинних документів.
         Згідно зі ст. 4 Закону № 996 бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства повинні ґрунтуватися, зокрема, на принципі нарахування, за яким доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
         Відповідно до ст. 8 Закону № 996 питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів, який здійснює керівництво підприємством і несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах.
         Підприємство самостійно, зокрема:
         обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених у Законі № 996, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології оброблення облікових даних;
         розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
         затверджує правила документообороту і технологію оброблення облікової інформації.
         Таким чином, визначення первинного документа, а також його обов’язкових реквізитів є врегульованим законодавчо та відповідає концептуальним підходам формування інформації в бухгалтерському обліку, принципам ведення бухгалтерського обліку та положенням міжнародних стандартів фінансової звітності і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
         Отримання послуг від нерезидента можливе без укладення окремого письмового договору, якщо:
         існує первинний документ (інвойс або інший аналог), який містить обов’язкові реквізити;
         здійснено фактичну оплату таких послуг;
         форма правочину не суперечить вимогам законодавства щодо письмової форми;
         відповідний порядок документообігу передбачено обліковою політикою підприємства.
         Окремо слід зазначити, що наведена позиція має інформаційний характер і не встановлює норм права.

Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс