Дата завершення валютних розрахунків при поверненні авансу нерезиденту

Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, опубліковано 23 березня 2026 о 09:11 Розділ: Новини

Питання валютного регулювання належать до компетенції Національного банку України (далі – НБУ) та в установлених Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) випадках – до компетенції Кабінету Міністрів України. Валютне регулювання спрямоване на регламентацію здійснення валютних операцій суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами.
                        НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства, та відповідно до ст. 44 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» до його компетенції у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, і видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій, а також запровадження заходів захисту відповідно до Закону № 2473.
                        Тобто питання валютного регулювання, початок і завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків та здійснення транскордонних переказів валютних цінностей належать до компетенції НБУ та обслуговуючого банку.
                        У частині четвертій ст. 5 Закону № 2473 визначено, що порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначає НБУ.
                        За операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ (частина друга ст. 13 Закону № 2473).
                        Також за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
                        Транскордонний переказ валютних цінностей (рух певної суми коштів в Україну або за її межі з метою зарахування цих коштів на рахунок отримувача) здійснюється виключно через уповноважені установи. Порядок проведення переказу валютних цінностей визначає НБУ (ст. 7 Закону № 2473).
                        У п. 47 постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5 « Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» (далі – Положення № 5) визначено, що банк зобов’язаний продати без доручення клієнта-резидента не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування на розподільчий рахунок повернені на адресу резидента (оскільки взаємні зобов’язання частково або повністю не виконані) кошти в іноземній валюті, які були куплені та переказані на користь нерезидента.
                        В Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, затвердженій постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, визначено, що поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
                        Клієнти банків здійснюють валютні операції за рахунками відповідно до валютного законодавства та нормативно-правових актів НБУ з питань здійснення операцій з валютними цінностями.
                        Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронних гаманців в емітентах електронних грошей визначено у ст. 69 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
                        Зокрема у п. 69.1. ст. 69 ПКУ встановлено, що банки відкривають відповідні рахунки платникам податків – юридичним особам незалежно від організаційно-правової форми із зазначенням даних про взяття на облік у контролюючих органах як платника податків.
                        При цьому банки зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку платника податків – юридичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття / закриття рахунку (п. 69.2. ст. 69 ПКУ).
                        Датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків, визначеного у п. 69.1 ст. 69 ПКУ, є дата отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах (п. 69.4 ст. 69 ПКУ).
                        До жодного з перелічених у відповіді рахунків розподільчий рахунок віднесений бути не може. Розподільчий рахунок використовується банком для технічного обліку операцій з іноземною валютою і не є поточним рахунком клієнта, відкритим на договірній основі відповідно до вимог законодавства.
                        Відповідно, зарахування коштів на розподільчий рахунок не може вважатися зарахуванням коштів на рахунок резидента у розумінні ст. 13 Закону № 2473, оскільки резидент не здійснює розрахункові операції з такого рахунку та не набуває права самостійного розпорядження коштами до моменту їх зарахування на поточний рахунок.
                        Тобто у наведеному запитанні для цілей валютного нагляду завершенням розрахунків з нерезидентом вважається дата, на яку повернена іноземна валюта була реалізована банком на міжбанківському валютному ринку відповідно до вимог Положення № 5, а кошти від її продажу зараховані на поточний рахунок резидента в банку України, відкритий у встановленому в законодавстві порядку. Саме з цієї дати резидент набуває права розпорядження коштами на власному рахунку, що відповідає вимогам ст. 13 Закону № 2473 щодо зарахування коштів на рахунок резидента.

Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс